ДО 180-РІЧЧЯ НМУ ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ. ПРОФЕСОР ВАСИЛІСА СТЕПАНІВНА КОВАЛЕНКО – МЕДИЦИНА ЇЇ ПОКЛИКАННЯ
Василіса Степанівна Коваленко народилася 6 березня 1921 року у селі Хейлів (зараз Красногорка) Попільнянського району Житомирської області в селянській родині. Разом із Василісою у сім’ї виховувалися її молодші сестри та брат.
Після закінчення середньої школи вступила до Першого Харківського медичного інституту на педіатричний факультет, де закінчила перший курс. Захворівши на ексудативний плеврит, Василіса Степанівна мусила перервати освіту на рік, а потім, зрозумівши, що педіатрія не її покликання, бо страждання хворих дітей великим тягарем залишались на її серці, у травні 1941 року перевелась за власним бажанням до Київського медичного інституту, на стоматологічний факультет.
У червні 1941 року була евакуйована разом із інститутом, але поблизу Харкова потяг бомбардували та розбили. Довелося залишатися на території, невдовзі тимчасово окупованій німцями. Перебувала на околиці Харкова, а потім пішки дійшла до рідного села, де знаходилася до визволення території військами радянської армії. У грудні 1943 року, відновила навчання на стоматологічному факультеті Київського медичного інституту, а потім, після відокремлення стоматологічного факультету в окремий інститут, продовжила отримувати освіту вже в Київському стоматологічному інституті, який закінчила в 1946 році з відзнакою.
Із 1946 по 1949 рік Василіса Степанівна навчалася в клінічній ординатурі на кафедрі хірургічної стоматології Київського медичного стоматологічного інституту під керівництвом професора С.Н. Вайсблата. 5 листопада 1947 року Василіса Зморська взяла шлюб з Федором Івановичем Коваленком, який на той час працював на партійній роботі. З 1950-1962 рік Василіса Степанівна працювала на посаді асистента цієї кафедри, 1955 року успішно захистила кандидатську дисертацію на тему: «Пенициллинотерапия при одонтогенномостеомиелите челюстей».
З 1962 по 1964 рік В.С. Коваленко обіймає посаду виконувача обов’язків доцента. В 1964 році їй було присвоєно вчене звання доцента кафедри хірургічної стоматології Київського медичного інституту. В.С. Коваленко вивчала питання методичного характеру, що дало змогу використовувати її досвід для викладання хірургічної стоматології на факультеті вдосконалення викладачів та призначити її головою стоматологічної секції методичної Ради Міністерства охорони здоров’я УРСР.
Протягом трьох років, починаючи з 1959, вона працює заступником декана стоматологічного факультету, а у 1962 році її призначають деканом цього ж факультету. Пропрацювавши чотири роки, Василіса Степанівна, звільняється з посад декана факультету і доцента кафедри і призначається старшим науковим співробітником, щоб отримати можливість зосередити всі зусилля над завершенням докторської дисертації.
Після захисту докторської дисертації, з 1971 р. В.С. Коваленко знову обирається деканом стоматологічного факультету і займає цю посаду впродовж наступних 14 років. Важливо відзначити, що Василіса Степанівна вміла поєднувати основну науково-педагогічну і лікарську роботу із громадською. Вона неодноразово обиралася до складу місцевого комітету, впродовж 10 років виконувала обов’язки секретаря обласного (1955-1962, Київ), а потім республіканського (1962-1969, Одеса, 1969-1970, Дніпропетровськ) наукових товариств стоматологів, була заступником голови Республіканського наукового товариства стоматологів України, головою стоматологічної секції Методичної Ради МОЗ УРСР. За заслуги в галузі розвитку охорони здоров’я професор В.С. Коваленко була двічі нагороджена орденами «Знак Пошани» (1966, 1976). У 1973 році її ушановують Грамотою Президії Верховної ради УРСР.
Василіса Степанівна неодноразово отримувала подяки ректорів інституту, колег та співробітників щодо справ підготовки медичних кадрів та організації лікувального процесу.
Померла В.С.Коваленко 1992 у віці 71 року, після тяжкої хвороби, залишивши у спадок своїм колегам неабиякий лікувальний, педагогічний та науковий досвід.
Близько 60 наукових робіт професор В.С Коваленко присвятила лікуванню захворювань слинних залоз, результати яких оприлюднено, вони широко використовуються на практиці.
Вона проводила велику лікувально-консультативну роботу в лікарнях Києва, області та держави. Глибоким розумінням, нескінченною турботою та повагою, Василіса Степанівна вміла підтримати хворого та вселити впевненість в його одужання.
Кафедра, на якій Василіса Степанівна успішно працювала багато років, ушановує її пам’ять у лекційних матеріалах, які надаються студентам, у продовженні наукових розробок з вивчення захворювань слинних залоз, які вона започаткувала, у проведенні ювілейних науково-практичних конференцій її пам’яті. Значна частина колективу кафедри пам’ятає її як вимогливого педагога, досвідченого лікаря і добру людину, яка ніколи не стояла осторонь, якщо могла допомогти. Ми пам’ятаємо і шануємо її!
Кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії
