ДО 180-РІЧЧЯ НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ. НАРИС ПРОФЕСОРА О.Д. НІКІТІНА ПРО ВИДАТНОГО ВІТЧИЗНЯНОГО УРОЛОГА, ДОКТОРА МЕДИЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОРА, ЗАСЛУЖЕНОГО ДІЯЧА НАУКИ УРСР, ГЕНЕРАЛ-МАЙОРА МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ А.А.ЧАЙКУ

03.06.2021

Завідувач кафедри урології, доктор медичних наук, професор Олег Дмитрович Нікітін у  1986 році  з відзнакою закінчив ІІ лікувальний факультет НМУ імені О.О.Богомольця.  У 1996 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Внутрішньосудинне лазерне опромінення крові у лікуванні гострого пієлонефриту», а в 2017 році- докторську дисертацію на тему «Патогенетичне обґрунтування лікування та профілактика захворювань у чоловіків, що призводять до подружнього безпліддя». З 2018 року працює на посаді професора кафедри урології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця. З 2021 року – завідувач кафедри урології. Результати наукових досліджень О.Д. Нікітіна викладено у 173 наукових працях, 5 патентах на винаходи та корисні моделі. Його розповідь присвячена видатному вітчизняному урологу, доктору медичних наук, професору, заслуженому діячу науки УРСР, генерал-майору медичної служби А.А.ЧАЙЦІ

“У травні 2021 року виповнюється 140 років із дня народження одного з фундаторів української урології, доктора медичних наук, професора А.А.Чайки.

Вітчизняний уролог і хірург, учасник двох найбільших воєн ХХ століття, заслужений діяч науки УРСР, генерал-майор медичної служби Андроник Архипович Чайка (1881-1968) належить до видатних постатей нашої країни. Протягом більш як чотирьох десятиліть професор А.А.Чайка керував курсом і кафедрами урології у провідних державних вищих медичних навчальних закладах Києва – Київському медичному інституті, нині Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, та Інституті удосконалення лікарів, нині Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л.Шупика. Унікальність цієї постаті в історії медичної науки і охорони здоров’я новітнього часу складається і в тому, що вчений, один з небагатьох фахівців-універсалів на перетині медичних дисциплін, був одночасно і загальним хірургом найвищого рівня, і титаном загальної та інтервенційної урології, і великим організатором охорони здоров’я військового та мирного часу. Важливо відзначити, що своїм багатогранним хірургічним мистецтвом і даруваннями організатора військово-медичної служби професор А.А.Чайка вписав нетлінні сторінки в надання допомоги пораненим протягом двох найбільших світових воєн (1914-1918 і 1941-1945).

Народився Андроник Архипович Чайка 17 травня 1881 року (за старим стилем) в селі Ручки Гадяцького повіту Полтавської губернії. Початкову освіту отримав у церковно-приходській школі, потім  поступив до Полтавського фельдшерського училища, після закінчення якого працював фельдшером у селі Веприки. У 1906 році 25-річний цілеспрямований юнак екстерном успішно складає іспит на атестат зрілості і поступає на медичний факультет Харківського університету. В подальшому він переводиться в Санкт-Петербург до Імператорської військово-медичної академії, закінчує її в 1911 році зі ступенем лікаря з особливою відзнакою і за конкурсом продовжує навчання в ад’юнктурі при кафедрі госпітальної хірургії професора С.П.Федорова – засновника російської урології.

Андроник Чайка під час навчання в ад’юнктурі при кафедрі хірургії Імператорської військово-медичної академії

Під час навчання в ад’юнктуріАндроник Чайка проявив себе як цілеспрямований, наполегливий і працелюбний лікар. Професор С.П.Федоров побачив у молодому лікарі відмінного експериментатора і дав йому клініко-експериментальну тему для дисертації  «До техніки нефротомії», яку було блискуче захищено в 1914 році. У своїй дисертаційній роботі на ступінь доктора медицини А.А.Чайка визначив принципи ушивання нефротомічного розрізу, які не втратили своєї цінності й до нашого часу, а саме – було запропоновано тампонування ниркових ран паранефральною клітковиною та накладання при ниркових кровотечах глибоких швів. Результати роботи, виконаної на ґрунті значного експериментального матеріалу та власних клінічних досліджень, тривалим часом перевірені всесвітньою практикою,сьогодні мають вигляд ще більш переконливих і актуальних.

За вимогами того часу, дисертація А.А.Чайки включала curriculumvitae пошукувача, де серед іншого повідомлялось, що в 1912 році він прослухав місячний курс з бактеріології в Імператорському інституті експериментальної медицини, після чого перебував там практикантом, а влітку впродовж 2 місяців працював на епідемії віспи та 2 місяці – на епідемії черевного тифу. Крім того, ще студентом, після закінчення четвертого курсу влітку протягом чотирьох з половиною місяців  завідував лікарською ділянкою в Орловській губернії, де брав участь в боротьбі із епідемією холери.

Великий інтерес лікаря-початківця як до теоретичної медицини, так і до широкого кола практичних її питань  яскраво відрізняв плідну діяльність А.А.Чайки і в подальшому. Так, працюючи в клініці С.П.Федорова, ще достатньо молодий лікар А.А.Чайка проявив себе не тільки як здібний  дослідник, але й як вправний хірург. Він досконало оволодів технікою операцій на органах  черевної порожнини, таза і грудної клітини, травматологією, гінекологією та іншими розділами медицини, а також всім діапазоном наявних на той час діагностичних досліджень. Пізніше С.П.Федоров згадував про нього як про «блискучого цистоскопіста». На честь закінчення роботи в клініці в 1914 році С.П.Федоров подарував Андронику Архиповичу свою фотографію з надписом «Талановитому учню і чудовій людині. Федоров».

За успішне закінчення ад’юнктури академія надала А.А.Чайці можливість пройти трирічне стажування у клініках Західної Європи, але цьому не судилося здійснитись – почалась імперіалістична війна.

З 1914 по 1917 рр. А.А.Чайка працював у польових шпиталях, був головним хірургом Південно-Західного фронту. З властивою йому наполегливістю він пропагує і широко використовує на передових етапах раннє хірургічне лікування поранень органів черевної порожнини з наступною евакуацією прооперованих у шпиталі глибокого тилу. Про Жовтневу революцію А.А.Чайка дізнався на фронті і з цього моменту його служба проходить у лавах Червоної Армії. У 1918 році його було призначено начальником хірургічного відділення Київського окружного військового шпиталю, в якому пізніше – у травні 1919 року – розгорнув 20 спеціалізованих урологічних ліжок.

А.А.Чайка – начальник хірургічного відділення Київського окружного військового шпиталю

 

У жовтні 1923 року, прочитавши  проблемну лекцію «Про методи вільної пластики при великих травматичних дефектах уретри» в Київському медичному інституті,  А.А.Чайка очолив доцентуру урології,  засновану при кафедрі факультетської хірургії професора А.П.Кримова. Викладання урології тут розпочалося 15 жовтня 1923 року.

В 1924 році А.А.Чайка організував уже кафедру урології і став першим її завідувачем. Клінічною базою кафедри було урологічне відділення Київського окружного військового шпиталю. У 1930 році на цій же клінічній базі було організовано урологічну клініку Київського інституту удосконалення лікарів. До 1941 року вихованцями цієї кафедри стали десятки практичних лікарів-урологів, які склали кадрову основу урологічної мережі України.

Професор А.А.Чайка із співробітниками кафедри урології Київського медичного інституту та урологічного відділення Київського окружного військового шпиталю.

 

Працюючи завідувачем кафедри урології в Київському медичному інституті, А.А.Чайка започаткував створення київської наукової школи урологів, яка визначала подальший розвиток урології в Україні. Саме в цей час біля А.А.Чайки формується колектив молодих урологів: О.В.Проскура, Б.Л.Полонський, М.В.Піневич, Б.М.Пластунов та інші, які потім стали асистентами, доцентами, професорами, керівниками доцентських курсів і кафедр. На початку Другої світової війни (1941-1942 рр.) А.А.Чайка був начальником хірургічного відділення для поранених у черевну порожнину і таз військового шпиталю в Томську. В цей період він написав роботи «Пошкодження таза, сечового міхура і прямої кишки», а також «Пошкодження нирок і сечоводів» (збірник Томського медичного інституту «Військово-польова хірургія», 1942). В 1943-1944 рр. А.А.Чайка – головний хірург фронтового евакуаційного пунктуIII Українського фронту. У 1945 р. він повертається до Києва, де займає посаду завідувача кафедри урології Київського медичного інституту і головного хірурга Київського окружного військового шпиталю.

Клінічною базою кафедри в цей час було урологічне відділення лікарні №14 ім. Жовтневої революції. Помічниками А.А.Чайки були його довоєнні учні – нове, молоде покоління лікарів, багато з яких пройшли через фронти Другої світової війни.

А.А.Чайка серед учасників 1-го з’їзду урологів України (1938 р.)

 

Більшість наукових робіт А.А.Чайки присвячено вивченню і розробці методів діагностики і лікування захворювань органів сечостатевої системи. Він співавтор перших радянських посібників із практичної хірургії і оперативної урології. В посібнику «Оперативна урологія» під редакцією С.П.Федорова і Р.М.Фронштейна (1934) ним написано розділи «Оперативне лікування захворювань простати» і «Оперативне лікування сім’яних міхурців», а в «Посібнику з практичної  хірургії» (Т. YII, 1931) – розділ «Пошкодження і захворювання сечоводу».

З 1928 по 1954 роки А.А.Чайка опублікував низку робіт з питання травм органів тазу і уретри («До лікування забоїв і розривів чоловічої уретри», 1928, «Пошкодження уретри», 1936, «Спосіб відновлення задньої уретри при великому травматичному дефекті її», 1938), приділивши при цьому велику увагу комбінованим пошкодженням («Травматичне пошкодження сечового міхура і уретри в сполученні з закритими переломами кісток таза і розладами сечовипускання при них», 1954). А.А.Чайка розробив і запропонував оригінальну методику відновлення задньої уретри при повній її облітерації на значному протязі, коли неможливо виконати пластичну операцію по Соловову.

Блискучий хірург, А.А.Чайка віртуозно виконував відновлювальні операції з приводу важких післяпологових міхурово-піхвино-ректальних нориць, пластичні операції при аномаліях всіх відділів сечових шляхів, при гідронефрозах. Він досконало знав клінічну картину туберкульозу органів сечової системи і багато займався цією патологією («Хірургічне лікування туберкульозу нирок і сечового міхура», 1922, «Лікування туберкульозу нирок», 1927). При лікуванні пухлин органів сечової системи А.А.Чайка відзначався значним радикалізмом. У свій час він належав до поодиноких урологів, які вдавалися до екстирпації враженого раком сечового міхура з пересадкою сечоводів у пряму кишку і до простатектомії з приводу раку передміхурової залози. Багато уваги приділяв він лікуванню хворих на аденому передміхурової залози («Клініка гіпертрофії передміхурової залози», 1927, «Найближчі і віддалені результати простатектомії», 1930). Вперше в СРСР А.А.Чайка розробив техніку везикулектомії.

На I з’їзді хірургів Північно-Кавказького краю (1925) і III Всеукраїнському з’їзді хірургів (1928) А.А.Чайка виступив з програмною доповіддю з проблеми сечокам’яної хвороби. Визначний хірург, А.А.Чайка вірив, що настане час, коли сечокам’яна хвороба буде лікуватись без оперативного втручання і з великим ентузіазмом підтримував ідею про можливість електрофізичних і літолітичних методів лікування уролітіазу.

А.А.Чайка розумів, що на сучасному етапі подальший розвиток урології залежить від створення єдиного наукового, практичного і методичного центру. Він мріяв про відкриття в Україні інституту урології. В листі на ім’я голови вченої ради МОЗ УРСР професора Д.Ф.Чеботарьова (1958) А.А.Чайка писав, що мрією українських урологів є інститут урології, в якому б вивчались питання, що відповідають духу і запитам теперішнього часу. В 1965 році було прийнято рішення про створення Київського науково-дослідного інституту захворювань нирок і сечовивідних шляхів (урології), нині ДУ «Інститут урології НАМН України».

Учні А.А.Чайки – професори О.В.Проскура, Ю.Г.Єдиний, П.М.Федорченко, доцент В.М.Скляр відіграли важливу роль у розвитку урології в нашій країні. Як незмінний голова Республіканського товариства урологів з моменту  його організації, а після війни і як головний уролог Міністерства охорони здоров’я УРСР, А.А.Чайка сприяв відкриттю в багатьох медичних інститутах кафедр і доцентських курсів  урології.

А.А.Чайка проводив велику громадську роботу. У 1926 році він організував наукове товариство урологів Києва і області і Українське наукове товариство урологів. Під його керівництвом було здійснено підготовку і проведення 1-ої конференції українських урологів (1934) і 1-й з’їзд урологів України (1938). Він був членом Правління Всесоюзного товариства урологів і членом редколегії журналу «Урологія».

В 1947 році А.А.Чайці присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР. В 1961 році Президія Верховної Ради УРСР нагородила його Почесною грамотою. В 1966 році Андронику Архиповичу було присвоєно звання почесного члена Всесоюзного товариства урологів.

За видатні заслуги на фронтах Другої світової війни А.А.Чайка був нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки і багатьма медалями.

Помер А.А.Чайка 19 липня 1968 року. Поховано його на Байковому кладовищі в Києві.

Все життя Андроника Архиповича як лікаря і вченого було служінням справі охорони здоров’я людей. Андронику Архиповичу Чайці у вищій мірі були притаманні дух науки, любові до неї, найкращі якості лікаря, що яскраво проявилося на всіх етапах і стадіях його благородного життєвого шляху з кульмінаційними моментами його діяльності в період Першої і Другої світової  воєн. Застосовуючи вираз «геній місця», людина, яка прославила місце або установу, підкреслимо: Андроник Чайка своїми працями і пошуками прославив три вогнища науки – Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Національну медичну академію післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, Київський військовий шпиталь,де очолював клініки, кафедри та курси урології.

Але до цієї особистості ми маємо право застосувати і слова: наука духу. Тільки цієї моральною висотою Андроника Архиповича, його стилем бездоганного лікаря-гуманіста можна пояснити талановите подвижництво А.А.Чайки в обраній ним галузі урології. Ця клінічна сфера знайшла належний медико-соціальний статус і плідно і дієво розвивається ще й тому, що їй віддав розум і серце, працю і терпіння, любов і повагу до людини Андроник Архипович Чайка.

 

Прес-центр за матеріалами кафедри урології