ДО 180-РІЧЧЯ НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ. ГІГІЄНІЧНА НАУКОВА ШКОЛА КАФЕДРИ ГІГІЄНИ ТА ЕКОЛОГІЇ №3 НМУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ ЗА 85 РОКІВ

22.06.2021

В галузі комунальної гігієни*

Історично так склалося, що самостійна кафедра комунальної гігієни в Київському медичному інституті (КМІ) була утворена шляхом об’єднання в 1935 р. доцентур санітарної гідротехніки, геології і метеорології, опалення та вентиляції, будівельної техніки, житлово-комунальної санітарії, які з 1930 р. функціонували в межах кафедри загальної гігієни медичного інституту.

Підтвердженням цього є супровідний лист завідувача кафедри загальної гігієни професора Костянтина Ерастовича Добровольського до декана санітарно-гігієнічного факультету професора Сергія Івановича Радченка (очолював оргкомітет по створенню санітарно-гігієнічного факультету в КМІ та був другим його деканом на той час), яким кафедрі комунальної гігієни передавались робочі навчальні плани на VІІ-VІІІ та ІХ семестри 1935/1936 навчального року.

* Перебуваючи у складі санітарно-гігієнічного факультету, кафедра неодноразово (з об’єктивних причин) змінювала назву на: «Загальної та комунальної гігієни», наказ № 22 від 22.02.1985 р.; «Комунальної і радіаційної гігієни», наказ № 247 від 20.11.1987 р.; «Загальної та комунальної гігієни (екології людини)»,  наказ № 696-Л від 18.08.1994 р. у зв’язку з реорганізацією КМІ в Український Державний медичний університет імені О.О. Богомольця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.1992 р. № 377; «Комунальної гігієни та екології людини», наказ № 183 від 20.11.1995 р.; «Комунальної гігієни та екології людини з секцією гігієни дітей та підлітків», наказ «276 від 25.06.2008 р.; «Гігієни та екології № 3», наказ № 151 від 15.03.2017 р., яким кафедра була підпорядкована факультету підготовки лікарів для збройних сил України (ФПЛЗСУ) НМУ імені О.О. Богомольця.

 

В різні періоди кафедру очолювали:

 

Євменьєв

Микола Васильович

(1880 – 1973)

Перший завідувач кафедри (1935-1936), кандидат медичних наук, доцент; у 1908 р. закінчив медичний факультет Одеського університету. Працював земським санітарним лікарем, згодом – у Наркомздраві УРСР й одночасно доцентом Харківського, а з 1934 р. – Київського медінституту, також старший науковий співробітник Українського НДІ загальної та комунальної гігієни, очолюваного О.М. Марзєєвим. 1936 р. – кандидат медичних наук без захисту дисертації за виконані 30 наукових робіт в основному з гігієнічної оцінки житлових і громадських будівель, вивчення  йодного дефіциту організму людини та його профілактики. В 1940-1941 н. р. очолив тільки-но створену кафедру комунальної гігієни в Дніпропетровському медінституті й керував нею до 1952 р.

Познанський

Семен Семенович

(27.08 (08.09).1894 – 03.01.1983)

Завідувач кафедри (1936-1941), кандидат медичних наук. У 1920 р. закінчив медичний факультет Донського університету за спеціальністю «санітарний лікар».   1920-1921 – окружний санітарний лікар в Ростові, з 1921 – санітарний лікар Південно-Західної залізниці станції Бобринська, з 1924 р. – в Києві. Учень О.М. Сисіна, О.В. Молькова, С.І. Радченка. У 1927-1934 рр. асистент, потім доцент кафедри соціальної гігієни КМІ. Перший декан санітарно-гігієнічного факультету (1930-1934; вдруге – 1947-1948). 1934-1936 рр. декан санітарно-гігієнічного факультету та завідувач кафедри комунальної гігієни 1-го Московського медінституту; під час Другої світової війни доцент кафедри інфекційних хвороб медінституту у м. Ворошиловськ (1941-1942 рр.), потім доцент кафедри загальної гігієни (1942-1943 рр.)  Ташкентського медінституту. В 1943-1946 рр. доцент кафедри загальної гігієни та одночасно заступник директора з навчальної та наукової роботи Ставропольського медінституту, а з 1 жовтня 1944 р. – завідувач кафедри організації охорони здоров’я цього ж інституту. З жовтня 1946 р. С.С. Познанський, після повернення до Києва, – в КМІ;  вдруге призначається деканом санітарно-гігієнічного факультету (1947-1948 рр.) та обирається завідувачем кафедри шкільної гігієни, яка саме за його ініціативи та активної участі в 1957 р. була перейменована на кафедру гігієни дітей та підлітків. Наукові дослідження присвячені гігієнічній оцінці забруднення атмосферного повітря міста, питанням очистки стічних вод
 

 

Марзєєв

Олександр Микитович 

(06.04.1883–01.02.1956)

Завідувач кафедри (1944-1956), водночас директор НДІ загальної і комунальної гігієни та завідувач кафедри комунальної гігієни Інституту вдосконалення лікарів у Києві. Заслужений діяч науки УРСР (1935), доктор медичних наук (1935, диплом доктора наук МТД № 01418 виданий ВАК СРСР 1.03.1947 р.); дійсний член АМН СРСР (1944), професор (атестат професора МПР № 00083, виданий ВАК СРСР 5.09.1947 р.). У 1899 р. закінчив Московський вчительський інститут, у 1911 р. – медичний факультет Московського університету. Протягом 47 років – в  Україні, з них 20 – у Харкові. З 1931 р. – директор створеного ним у Харкові Українського НДІ комунальної гігієни і водночас до 1941 р. завідувач кафедри гігієни Українського інституту вдосконалення лікарів і Харківського медінституту. Після війни – директор НДІ комунальної гігієни вже в Києві, до останнього дня свого життя (тепер Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзеєва НАМН України). Автор 186 наукових праць, у т.ч. першого підручника “Коммунальная гигиена”, що витримав 4 видання. Наукові праці присвячені актуальним проблемам комунальної гігієни, зокрема гігієнічному  обґрунтуванню умов відбудови сільських і міських поселень, зруйнованих під час Другої світової війни.

Калюжний

Денис Миколайович

(03.10.1900-24.06.1976)

 

Завідувач кафедри з 1956 до 1960 р., доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН СРСР. Закінчив у 1926 р. Харківський медінститут. З 1932 р. – в Українському НДІ комунальної гігієни, очолюваному О.М. Марзєєвим. Під час ВОВ – начальник санітарно-епідеміологічної лабораторії 1-го Українського фронту. Нагороджений орденами «Трудового Червоного Прапора», «Вітчизняної війни І и ІІ ступеню», «Червоної зірки», чехословацьким орденом «Бойовий хрест», медалями. У 1946-1956 рр. – спочатку заступник директора з науки, а згодом – і директор (1956-1971) НДІ загальної та комунальної гігієни ім. О.М. Марзєєва. Одночасно – завідувач кафедри комунальної гігієни Київського Державного інституту вдосконалення лікарів (1946-1956 і 1965-1970). Підготував 11 докторів і 22 кандидатів наук. Автор понад 200 наукових праць, присвячених санітарній охороні атмосферного повітря, гігієні планування населених місць, гігієні польового розміщення військ.

Габович

Рафаїл Давидович

(16.12.1900-14.03.2003)

 

Завідувач кафедри (1960-1968), закінчив КМІ в 1931 р.;   доктор медичних наук (1952), професор (1952), завідувач кафедри загальної гігієни Вінницького медичного інституту імені М.І. Пирогова (1952-1960); кафедри загальної гігієни (1968-1979), декан санітарно-гігієнічного  факультету (1962-1965) КМІ.  Автор понад 400 наукових праць, у т.ч. 32 монографій, високо оцінених вітчизняними й закордонними фахівцями, 11 підручників та 4 навчальних посібників з актуальних питань загальної та комунальної гігієни, що отримали високу оцінку гігієнічної спільноти та студентства, в яких відображені основні розділи профілактичної медицини та взято до уваги специфіку профілактичної діяльності майбутніх лікарів тощо. Наукові дослідження присвячено гігієнічним основам очистки й знезараження питної водопровідної води озонуванням, іонами міді, хрому, заліза;  науковому обґрунтуванню процесу фторування питної води; дослідженню мікроелементного складу об’єктів довкілля, питанням очистки й знезараження стічних вод озонуванням. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Червоної зірки й медалями.

Гончарук

Євген Гнатович

(07.01.1930-19.04.2004)

 

Завідувач кафедри (1968-2004), доктор медичних наук (1968), професор (1969), академік НАН, АМН, АПН України (1990), АМН СРСР (1988), АМН Росії (1991),  Міжнародної академії наук вищої школи (1995); академії природничих наук загальноросійського об’єднання вчених (1995); Польської Академії медицини (1977); Всесвітньої Академії Альберта Швейцера (1999). Заслужений діяч науки і техніки України (1990); двічі лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України (1997, 2003), премії НАМН України в галузі профілактичної медицини (2007). Закінчив з відзнакою і рекомендацією на наукову роботу санітарно-гігієнічний факультет КМІ в 1954 р., пройшов шлях від аспіранта кафедри загальної гігієни КМІ (1954-1957) до асистента кафедри гігієни Тернопільського медінституту (1957-1961). Учень П.І. Баранника. З 1961 р. в КМІ: асистент (1961-1964), доцент (1964-1968), професор (з 1969), а з 1968 до 2004 р. завідувач кафедри комунальної гігієни (з 1995 р. комунальної гігієни та екології людини), декан санітарно-гігієнічного факультету (1969-1980), ректор (1984-2003), перший почесний ректор (2003-2004) НМУ імені О.О. Богомольця. Автор понад 500 наукових праць, з них 45 монографій, підручників, 15 винаходів, понад 100 нормативних документів. Підготував 33 докторів і 37 кандидатів наук. Наукові праці присвячено проблемі санітарного благоустрою сільських населених пунктів і окремо розташованих об’єктів; профілактиці гострих кишкових інфекцій та інвазій серед населення шляхом санітарної охорони ґрунту, підземних джерел господарсько-питного водопостачання та малих річок від міських стічних вод і їх осадів, у тому числі стічних вод лікарень; розробці теоретичних основ, методології та принципової схеми гігієнічного нормування екзогенних хімічних речовин (ЕХР) у ґрунті; профілактиці гострих і хронічних отруєнь сільського населення агрохімікатами й пестицидами через наукове обґрунтування їх гігієнічних нормативів у ґрунті; прогнозуванню утворення токсичного туману на сільськогосподарських полях; дослідженню та гігієнічній оцінці впливу комплексу факторів навколишнього середовища на здоров’я населення, в тому числі дитячого; науковому обґрунтуванню використання моделі «мати – плід – новонароджений» у токсикологічних експериментах
 

Гаркавий

Сергій Іванович

(нар. 29.03.1947 р.)

 

Завідувач кафедри з 2004 р., з 2017 р. – кафедри гігієни та екології № 3, доктор медичних наук (2003), професор (2005), академік ГО НАНВО, УАН (2017), лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України (1997), премії НАМН України в галузі профілактичної медицини (2007). Закінчив з відзнакою та рекомендацією на наукову роботу санітарно-гігієнічний факультет КМІ. Головний Державний санітарний лікар Ставищанського району Київської області (1971-1972), зав. відділення гігієни харчування Київської обласної СЕС (1973); асистент кафедри комунальної гігієни КМІ (1973-1985), доцент цієї ж кафедри (1985-1995), з 1995 р. кафедри комунальної гігієни та екології людини НМУ імені О.О. Богомольця. Учень Є.Г. Гончарука. З 21.04. 2004 р. виконуючий обов’язки, а з 2006 р. – завідувач кафедри (з 2009 р. кафедри комунальної гігієни та екології людини з секцією гігієни дітей та підлітків, а з 2017 р. до тепер – кафедри гігієни та екології № 3 НМУ). Має вищу кваліфікаційну категорію з комунальної гігієни. Співголова комісії з гігієнічного нормування хімічних речових у ґрунті Комітету з питань гігієнічного регламентування МОЗ України. Член експертної комісії при головному державному санітарному лікарі України з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон. Член спеціалізованих вчених рад: Д 26.003.01 НМУ імені О.О. Богомольця та Д 26.604.01 ДУ «Інститут громадського здоров’я імені О.М. Марзєєва НАМН України». Член Вченої ради НМУ імені О.О. Богомольця, член Вченої ради ФПЛЗСУ; апробаційної ради за спеціальністю „Гігієна”, факультетської циклової методичної комісії з гігієнічних дисциплін. Голова профспілкового бюро медичного факультету № 4 та член профспілкового комітету співробітників і ради трудового колективу НМУ. Автор і співавтор близько 300 наукових праць, серед яких 10 підручників, 6 навчальних  посібників, 2 монографії, 3 книги; 9 винаходів, понад 30 нормативно-методичних документів і типових програм навчальних дисциплін для студентів вищих медичних навчальних закладів України ІІІ-ІУ рівнів акредитації, затверджених МОЗ України. Наукові роботи присвячено актуальним проблемам санітарної охорони поверхневих і підземних джерел водопостачання та ґрунту від забруднення міськими стічними водами та їх осадами; гігієнічному обґрунтуванню медико-педагогічного та санітарно-технічного забезпечення навчально-виховного процесу, в тому числі на базі басейнів при освітянських закладах. Підготовив 2 магістрів і 6 кандидатів медичних наук.

Коршун

Марія Михайлівна

(нар. 17.10.1963)

   Професор кафедри; доктор медичних наук (2005), професор (2010), Лауреат Премії АМН України в галузі профілактичної медицини (2001). Закінчила в 1986 р. з відзнакою та рекомендацією на наукову роботу санітарно-гігієнічний факультет КМІ. Пройшла шлях від старшого лаборанта, асистента, доцента до професора кафедри комунальної гігієни та екології людини, з 2008 р. – кафедри комунальної гігієни та екології людини з секцією гігієни дітей та підлітків, а з 2017 р. – кафедри гігієни та екології № 3 НМУ імені О.О. Богомольця. Має вищу кваліфікаційну категорію з комунальної гігієни. Член спеціалізованої вченої ради К 26.003.10 при НМУ імені О.О. Богомольця; член Вченої ради ФПЛЗСУ; апробаційних рад «Гігієна (медичні та біологічні науки)» та «Теорія та методика навчання», факультетської циклової методичної комісії з гігієнічних дисциплін; експерт Комісії з комплексного гігієнічного нормування та регламентування пестицидів і агрохімікатів та Комісії з гігієнічного нормування хімічних речовин у ґрунті Комітету з питань гігієнічного регламентування МОЗ України. Є автором та співавтором понад 365 наукових праць, серед яких 9 підручників, 1 монографія, 1 навчальний посібник, 3 збірники завдань, 8 деклараційних патентів на корисну модель; понад 20 нормативно-методичних документів і типових програм навчальних дисциплін для студентів вищих медичних навчальних закладів України ІІІ-ІV рівнів акредитації, більш як 100 гігієнічних нормативів та регламентів застосування пестицидів, понад 30 методичних вказівок з аналітичного визначення пестицидів в об’єктах довкілля, затверджених МОЗ України. Наукові праці присвячені санітарній охороні ґрунту, поверхневих і підземних джерел водопостачання населення від забруднення пестицидами й агрохімікатами, профілактиці здоров’я населення, зокрема дитячого, від негативного впливу денатурованого навколишнього середовища. Підготовила 1 доктора та 8 кандидатів медичних наук.

Власенко

Олег Миколайович

(нар. 28.06.1965)

Професор кафедри, доктор медичних наук (2011), професор (2011), полковник медичної служби, проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи й професор кафедри гігієни та екології № 3 (з 2019) НМУ імені О.О. Богомольця, Лауреат премії Кабінету Міністрів України (1916). В 1993 р. закінчив медико-профілактичний факультет Українського Державного медичного університету імені О.О. Богомольця. Пройшов шлях від лікаря-інтерна кафедри військово-профілактичної медицини Військово-медичного відділення при Державному медичному університеті імені О.О. Богомольця (1993-1995), аспіранта кафедри військово-профілактичної медицини Української військово-медичної академії (1996-1999), начальника науково-дослідної лабораторії (організації медичного забезпечення Збройних Сил) наукового центру (військової медицини) Української військово-медичної академії (1999-2000); начальника групи організації і координації наукових досліджень наукового центру (військової медицини) Української військово-медичної академії (2000-2001); старшого помічника начальника навчального відділу (з позавійськової підготовки) (2001 по 2005) Української військово-медичної академії; начальника науково-організаційного відділу Української військово-медичної академії (2006-2013); заступника начальника академії з наукової роботи й начальника науково-дослідного інституту проблем військової медицини Української військово-медичної академії (2013-2016); заступника начальника Української військово-медичної академії з наукової роботи (2016-2019) до проректора з науково-педагогічної та навчальної роботи НМУ імені О.О. Богомольця (з 14.06. 2019 до тепер). Заступник декана (2001-2005), декан (2005-2019) факультету підготовки лікарів для Збройних Сил України, професор кафедри гігієни та екології № 3 (з 2019 р.) НМУ імені О.О. Богомольця. Автор 120 наукових праць, у тому числі 6 підручників і 2 навчальних посібників. Основні роботи присвячено гігієні польового розміщення військ, гігієнічному обґрунтуванню оптимізації водопостачання військових частин Збройних Сил України в особливий період.
 

Козак Наталія Дмитрівна (05.12.1973)

 

Професор кафедри, доктор медичних машин (2016), доцент (2015), полковник медичної служби, декан факультету підготовки лікарів для Збройних Сил України (з 2019), доцент (2019-2020), професор (з 2020 р.)  кафедри гігієни та екології № 3 НМУ імені О.О. Богомольця. В 1999 р. закінчила НМУ імені О.О. Богомольця за спеціальністю “Лікувальна справа”, а в 2000 р. інтернатуру за спеціальністю “Загальна гігієна” в НМУ. З 1999 р. – у Збройних Силах України: старший лікар- гігієніст Центрального санітарно-епідеміологічного загону Національної гвардії України, з 2000 р. – начальник санітарно-гігієнічного відділу окремого загону Повітряних Сил ЗС України, з 2005 р. – начальник відділу профілактики соціально-небезпечних та інфекційних захворювань Центру здоров’я ЗС України, з 2007 р. – начальник санітарно-гігієнічного відділу Центрального санітарно-епідеміологічного управління МО України. З вересня 2009 р. – старший викладач кафедри військово-профілактичної медицини Української військово-медичної академії на 0,25 ставки за сумісництвом. З серпня 2012 р. – доцент кафедри організації медичного забезпечення збройних сил на 0,25 посади за сумісництвом, у 2015 р. отримала звання доцента кафедри організації медичного забезпечення Збройних Сил Української військово-медичної академії, з вересня 2016 р. – професор кафедри організації медичного забезпечення Збройних Сил Української військово-медичної академії на 0,25 посади за сумісництвом. У період з 2013 до 2016 р. – начальник науково-організаційного відділу Української військово-медичної академії, з 2016 р. й до тепер – начальник факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації Української військово-медичної академії. Автор 93 публікацій, з них 83 наукових та 10 навчально-методичного характеру, у тому числі 1 підручник.
В галузі гігієни дітей і підлітків

Витоки гігієни дитинства сягають у глибоке минуле людства. Пройшовши емпіричний та науково-експериментальний періоди розвитку у складі гігієни, наприкінці XIX – початку  XX ст. гігієна дітей та підлітків відокремлюється в окрему науку, мета якої – збереження і зміцнення здоров’я як окремої дитини, так і дитячої популяції у цілому.

Згідно із соціальним запитом – необхідністю підготовки медичних кадрів для санітарної служби, яка створюється на той час в Україні, – у 1923 р. при КМІ створюється кафедра гігієни виховання, яку в

 

 

Володимирський

Адріан Володимирович

(16.04.1875-18.01.1936)

 1923-1935 р.р. очолював Володимирський Адріан Володимирович, випускник Київського Університету Святого Володимира (1900), відомий Український психіатр, психолог, дефектолог, доктор медичних наук (1905), професор, учень В. Бехтерєва; під час репресій був заарештований, подальша доля невідома. Наукові праці присвячено вивченню причин, природи і структури порушеного розвитку, обстеження дітей за спеціально розробленими схемами медичної, психологічної і педагогічної діагностики, аналізу педагогічного процесу, його впливу на розвиток розумово відсталих дітей, їх поведінку та успішність.
 

Попович

Агнеса Григорівна

(1901-1965),

Завідувач кафедри (1937-1941); доцент кафедри загальної гігієни; у повоєнний період (1949-1955) – завідувач «Відділу шкільної гігієни», створеного у січні 1949 р. за пропозицією О.М. Марзєєва в Інституті загальної та комунальної гігієни, який у 60-і роки був реорганізований у відділ «Гігієни дітей та підлітків». Наукові роботи присвячено вирішенню питань будівництва й устаткування шкіл, обґрунтуванню фізіологічно оптимального режиму і навчальних навантажень для школярів, фізичного розвитку, оздоровлення, гігієнічного обґрунтування умов виховання та навчання дітей різного віку, підвищення рівня здоров’я дитячої популяції

Добровольський

Костянтин Ерастович

(11.05.1867-13.12.1946)

Завідувач кафедри (1943-1946), доктор медицини  (1904), професор (1915), закінчив в 1895 р. медичний факультет Московського університету. учень Ф.Ф. Ерісмана і Г.В. Хлопіна. Двічі  завідував кафедрою гігієни, спочатку на медичному факультеті Київського університету (1914-1922), виконуючи при цьому обов’язки інспектора в секції відділу охорони праці при Київській Губпрофраді, голови Ради Шкільних лікарів, консультанта й до 1923 р. – санітарного інспектора Південно-Західної залізниці; а вдруге (1932-1941) – кафедрою загальної гігієни на щойно створеному санітарно-гігієнічному факультеті КМІ. Одночасно (до лютого 1939 р.) завідував відділом комунальної гігієни в Київському санітарно-бактеріологічному інституті, а з 1939 р. працював за сумісництвом професором шкільної гігієни в Київському педагогічному інституті. Оскільки у 20-і роки в Києві не вистачало санітарних лікарів, під час свого першого завідування кафедрою гігієни К.Е. Добровольський основну роботу поєднував з практичною діяльністю. Він – автор понад 40 наукових праць, присвячених питанням гігієни води й водопостачання (запропонував застосування визначення кількості кишкових паличок для оцінки ступеня забруднення води), методам санітарного дослідження і методичним питанням викладання навчальних навантажень для школярів, фізичного розвитку, оздоровлення, гігієнічного обґрунтування умов виховання та навчання дітей різного віку, підвищення рівня здоров’я дитячої популяції. До 100-річчя Київського медінституту, вченого нагороджено нагрудним знаком «Відмінник Охорони Здоров’я».
       

Познанський

Семен Семенович

(27.08 (08.09).1894 – 03.01.1983)

 

 

 

 

 

 

 

 

Зав. кафедри (1947-1962). Історична біографічна довідка наведена в статті про кафедру комунальної гігієни завідувачем якої вчений був протягом 1936-1941 рр.

Слєпушкіна

Ірина Іполітівна

(26.11.1913-1996)

 

Завідувач кафедри (1962-1980), професор-консультант кафедри до 1990 р.; доктор медичних наук (1974), професор (1976). Закінчила Воронезький медінститут (1937). Учениця С.С. Познанського. Під її керівництвом було підготовлено 8 кандидатів і докторів наук, опубліковано понад 150 наукових робіт, 4 підручники та навчальні посібники, довідники. Наукові праці присвячено гігієнічному обґрунтуванню організації навчально-виховного процесу у загальноосвітніх школах різних типів, школах-інтернатах, технічних училищах, дошкільних установах; вивченню впливу на організм дитини у процесі її росту та розвитку умов харчування, фізичного виховання, в тому числі загартування; встановленню гігієнічних вимог до предметів дитячого вжитку, умовам   формування здоров’я окремого індивідууму і дитячої популяції в цілому

Борисенко

Микола Федорович

(02.01.1936-08.11.1994)

 

Завідувач кафедри (1980-1985); доктор медичних наук (1973), професор (1982); декан санітарно-гігієнічного факультету (1981-1985); закінчив КМІ (1959). Учень Г.Х. Шахбазяна. Автор понад 140 наукових праць, в тому числі 4 монографій, присвячених  питанням гігієни і токсикології ртутеорганічних сполук, деонтології санітарного лікаря, удосконаленню санітарного нагляду при підготовці санітарних лікарів, науковому обґрунтуванню умов навчання та праці учнів професійно-технічних училищ, студентів медичного і політехнічного інститутів, розробці медичних критеріїв професійного відбору підлітків; науковим основам формування здорового способу життя, профілактиці захворювань та організації протиепідемічного захисту дитячого населення

Берзінь

Валерій Іванович

(28.03.1943-06.04.2019)

Завідувач кафедри (1985-2008); доктор медичних наук , член-кореспондент НАПН України. Закінчив Ризький медінститут (1966), завідувач кафедри гігієни дітей та підлітків (1985-2008), професор кафедри комунальної гігієни та екології людини з секцією гігієни дітей та підлітків (2008-2018) НМУ імені О.О. Богомольця. З 1982 p. – член Всесоюзної проблемної комісії «Гігієна дітей та підлітків», з 1983 p. – член Всесоюзної проблемної комісії «Гігієна та екологія людини», з 1986 р. – головний спеціаліст МОЗ України, з 1991 p. – голова секції ГДП Правління наукового товариства гігієністів України, з 1992 p. – голова Проблемної комісії «Гігієна дітей та підлітків» та член Проблемної комісії «Гігієна навколишнього середовища» МОЗ та НАМН України. Автор 440 наукових друкованих праць, в тому числі 13 підручників, 2 монографій, 10 навчальних посібників, 14 навчальних програм, 23 раціоналізаторських пропозицій, 4 авторських свідоцтв на винаходи. Наукові дослідження присвячено гігієнічній оцінці впливу умов навчання, виховання та комплексу шкідливих факторів, обумовлених наслідками Чорнобильської катастрофи, на фізичний і нервово-психічний розвиток дітей різних вікових груп, розробці стадій і термінів адаптації учнів шестирічного віку до початку навчання в екологічних умовах, що склалися; організації моніторингу стану здоров’я і психофізіологічного розвитку дітей дошкільного та шкільного віку,  обґрунтуванню фізіолого-гігієнічних і психофізіологічних засад професійної орієнтації та професійної освіти підлітків

Кафедра гігієни та екології № 3