ЧЕТВЕРТОЇ СУБОТИ ЛИСТОПАДА УКРАЇНА ВІДЗНАЧАЄ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ (ГОЛОДОМОРУ 1932-33 РР)

27.11.2021

27 листопада 2021 року – четвертої, останньої суботи останнього місяця осені – Україна відзначає День пам’яті жертв Голодоморів (Голодомору 1932-33 рр). Два варіанти назви вжито невипадково. З початку запровадження цього загальнонаціонального дня передбачалося поминання жертв трьох голодоморів, які пережила Україна у ХХ столітті, – періоду так званого воєнного комунізму (початок 1920-х років), 1932-33 років і післявоєнного (1947).

За масштабами і згубністю наслідків Голод-33, безумовно, є найстрашнішим. Тоталітарний режим старанно приховував сам факт Голодомору, тим більш – його штучний, навмисний характер. Адже причиною жахливої смерті мільйонів українців стало не стихійне лихо на кшталт посухи і неврожаю, не саботаж з боку так званих куркулів, до яких більшовицька влада зараховувала будь-якого більш-менш порядного господаря, а безпрецедентні конфіскації не тільки збіжжя, а й провізії взагалі, блокади сіл і цілих районів, заборона сільської торгівлі, репресії проти невдоволених тощо.

У донесенні італійського консула у Харкові Сержіо Ґраденіґо від 31 травня 1933 року знаходимо такі рядки: «Етнографічний матеріал» слід замінити, цинічно сказав один /…/ великий начальник у місцевому ГПУ. Хоч би яким потворним і неймовірним здавався подібний намір, все ж його варто розглядати як реальний і такий, що здійснюється повним ходом. Адже шляхом безжальних конфіскацій /…/ московський уряд влаштував не те що голод, а повний брак будь-яких засобів до існування на українському селі… З цього я роблю висновок: теперішня катастрофа спричинить колонізацію України переважно російським населенням. Це змінить її етнографічну природу».

Подібні свідчення, як і, наприклад, вражаючі фотодокументи і нотатки австрійського інженера А. Вінербергера, який працював тоді на одному з харківських заводів, набули гласності лише в роки перебудови, а надто – після здобуття Україною незалежності 1991 року.

Результатом копітких досліджень українських і деяких зарубіжних істориків, що полягали у вивченні розсекречених архівів, опитуванні очевидців тощо, став висновок, значення якого важко переоцінити: Голодомор 1932-33 років визнано геноцидом українців як народу, етносу. Цей вердикт щодо злочинного тоталітарного режиму Йосипа Сталіна було затверджено українським законодавством на найвищому рівні. З ним погодилася ціла низка країн світу. На жаль, геноцидний характер двох інших голодоморів довести поки що не вдалося. Тому в деяких міжнародних документах День пам’яті жертв фігурує як такий, що пов’язується лише з трагедією 1932-33 років.

Офіційно День пам’яті жертв голодоморів відзначається згідно з Указом Президента України від 26 листопада 1998 року за № 1310/1998. 28 листопада 2006 року тодішній Президент України Віктор Ющенко підписав Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», який сприяв увічненню пам’яті жертв геноциду, міжнародній консолідації та створенню таких умов, за яких подібні трагедії були б не можливими у майбутньому.

Цієї суботи українці вирушать до храмів, аби вознести до Бога молитви за невинно убієнних співгромадян, понесуть традиційні горнятка із зерном до місць поховань і меморіалів, а також запалять свічки скорботи у своїх домівках. Звичайно, не тільки етнічні українці і не тільки ті, в чиїх сім’ях голодомори вкоротили життя рідним і близьким.

 

Прес-центр